Є в мене один улюблений аніме-серіал під назвою «Тора-Дора» (Тигр-Дракон), однак ця парочка міфічних відвічних ворогів зустрілася ще в одному серіалі – телевізійному, який сподобався не менше, хоча належить до зовсім іншого жанру.

«Тигр і Дракон» дивилася на одному подихові, максимально розтягуючи насолоду. Адже таке поєднання різних жанрів, такий довершений сюжет, персонажі, гра акторів – рідкісне! Хоч від початку до кінця це комедійний серіал, але водночас змушує замислитись над речами не буденними і серйозними.

Не даремно ж говорять, що класика вічна тому, що кожне покоління прочитує класику по-своєму. Саме таким зробив мистецтво оповідача (ракугока – японською «оповідач ракуго») головний герой серіалу – Тора Ямадзакі. Він закохався в непросте мистецтво ракуго з першої хвилини. Однак скільки перешкод стояло в нього на шляху. Ракуго – гумористичні переважно оповідки (їх можна порівняти з гуморесками і анекдотами). А Тора навіть звичайних, не те що класичних, анекдотів розказати не міг. Не розумів гумору і не сміявся навіть. Чому? Життя було достатньо складним і посмішки не дуже личать якудза (японська мафія). Свій шлях шукають протягом 11 серій багато героїв дорами.

Дорама (так в Японії називають телевізійні серіали – від англійського «драма). І ті, хто лише вступає у зрілість, і ті, чиї скроні посріблилися сивиною.

А події розгортаються одночасно і в епосі Едо, коли чоловіки в Японії носили смішні зачіски, і в театрі ракуго, і в мегаполісі Токіо. Плетиво таке химерне, таке сліпуче і яскраве, що захоплює з першої серії. Скільки щирого доброго сміху подарує воно вам, кілька зворушливих моментів, і задоволення від знайомства із Японією – класичною і сучасною. А щодо «Дякую, Тайга!», зрозумієте, якщо додивитесь…

автор - Леся Скорик © "Світ слова"