Під п'яну руку (руч) у ролі обст.— будучи п'яним.
Дружину він (Гнат) бив уже на другий рік після весілля, бив спочатку під п'яну руку і без злості, а просто за приказкою «люби жінку — як душу, тряси її — як грушу» (Ковганюк — Максим Горький, Твори, т. II, 1952, стор. 303); Усяке, певно, зна, Що й я колись хрестив, хоча і без кропила, Проклятих Прусаків, тих, що мене хотіли у річці змолоду втопить під п'яну руч (Рильський — Міцкевич, Пан Тадеуш, стор. 186); Та під п'яну руч гордовито волали вони (підліщани): — Ми однодворці, майже дворя-ани! — Голодранці! — гукали їм з інших частин.— А все ж не куркульня гадяча! (Кротевич, Сини землі, 1948, стор. 13).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"