Як сич (надутися) в ролі обст. – образитися, розгніватися.
1. Дуже, надзвичайно.
Увесь обід він [папа] був таким, мало що їв і, як сич, надувшись, сидів (Панас Мирний); Цар цвенькає; А диво-цариця, Мов та чапля меж [між] птахами, Скаче, бадьориться, Довгенько вдвох похожали [походжали], Мов сичі надуті, Та щось нишком розмовляли — Здалека не чути (Т. Шевченко); Сидів [Середа] у машині надутий, мов сич, і в думці робив “рознос ” Хорошкові та Несвітайту (В. Вільний).
2. зі сл. ходити, бути і т. ін. Невеселий, похмурий.
Подобалась і вона Федорові, і узяла думка безжурну парубочу голову, ходить, як сич, повісивши носа (Панас Мирний).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"