Водити на налигачі. І, боже, як хочеться іноді їй дати і принуку, приневолити його чим-небудь задуматись, хоч він і так мов темною хмарою завсіди оповитий!.. Але... вона сього не зробить... Він сам, сам повинен дійти до сього, і не їй водити його на налигачі, коли став потрібний сей налигач (Хоткевич, Твори, т. І, 1966, стор. 45).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"