Та й годі в ролі підсильн. част. — вказує на закінчення дії, стану, процесу; все і більше нічого; вказує на постійну ознаку, властивість.
Перед нею (братовою) затихну, поплачу нишком, та й годі (Марко Вовчок, Твори, т. І, 1955, стор. 5); «Сміється з мене всякий біс, — Жаліється Осел, — усякая скотина Дере передо мною ніс. От хоч і коні... збруя, бляшки. ...А я... Оттак, як бач, — Хвіст теліпається та й годі! (Глібов, Вибрані твори, 1951, стор. 136); Кассандра. Андромаха? Ся не була троянкою ніколи. Давніш — то жінка елліна, та й годі. Не еллінка вона та й не троянка (Леся Українка, Твори, т. II, 1951, стор. 331).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"