http://www.zoofirma.ru/

10 ЧОРНОБИЛЬСЬКИХ ЛІТ

Осінь, рік вісімдесят шостий...
Я у школу вперше пішла,
А наш клас скоротили... брак коштів,
Чорнобильська весна все відняла.
Отак ми і росли з Чорнобилем укупі,
І мудрість згірклу брали із книжок.
Сотався стронцій в невиліковнім струпі,
Та славили ми партію, народ.
Що десь там нам смерть побудували...
Ізотопами поминально кадить...
Прикривши совість словом: ми не знали...
Не знали, як найвищим догодить.
Й біда летіла з грифом "сов.секретно",
І сіялася у людських смертях.
Вимирала ніби непомітно
Тридцятикілометрова зона на очах.
І небо зблякло, вибілилось чисто,
Як вертоліт у смерть пісок кидав.
А зовсім поряд, зовсім-зовсім близько
Чиєсь дитинство бавилось між трав.
Це чула в поїзді я ленінградськім,
Старий учитель тихо розказав:
(У нього хворі ноги, винен радій,
і ще якийсь невизначений сплав)
"Вночі світилось небо незрівнянно,
саме повітря набирало барв.
У квітні небо цезіями квітло
Тим, хто ним ночами милував.
А діти, діти - чи допоможе лікування,
Коли скалічено їм усім не серця,
Коли скалічено сприймання існування,
Коли скалічено їм перш за все життя."
А нині рік уже дев'яносто шостий...
Кінчаю школу, змінений "А" клас.
А на душі і сумно і тривожно.
Вже десять літ Чорнобиль поміж нас
І діти, що не бачили ніколи,
А знають перевищений вже фон,
А знають про самотні осокори,
Тавровані з трьох пелюсток значком.
Моїй мамі все вибухи сняться,
І сестричка маленька біжить
У пекло чумних радіацій:
"Так горить, так яскраво горить..."
так світилось те небо чорнобильське,
що здивувався і чорт, напевно,
і сказав би: "Що? Пекло тут робиться?!
таки пекло, вгадав достеменно.
І стоять рідні села пусткою,
Де все родиться і не народиться.
Сива Прип'ять запнулась хусткою:
"Порятуй і спаси, Богородице."

chor blok

 

chorngazeta

 

 

radiacija

 

chornobyl ikona

Квітень 1996
автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, громадянська лірика, поезія, чорнобиль

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/