Цур тобі в ролі виг.— виражає почуття обурення несподіваним чиїм-не-будь вчинком, прагненням позбавитися кого-, чого-небудь.
— Не хочу твоїх (сотника) подарунків, цур тобі! (Квітка-Основ'япенко, Твори, т. II, 1956, стор. 196); Йшов лікар у село — селу на безголов'я, А із села біжить, злякавшися, здоров'я: «Куди, Здоров'ячко? — пита він.— Як ся можеш?» — «Та цур тобі!., я йду, куди ти не заходиш!» (Гулак-Артемовський, Вибрані твори, 1950, стор. 59); Олімпіада Іванівна сама; порядкує, закриває піаніно, складає ноти, гасить світло біля гіпсової голови, потім хоче взяти її, але лишає, промовивши: «цур тобі, чиста мара!» (Леся Українка, Твори, т. II, 1951, стор. 41); Цур тобі, мерзенний Каламарю... (Т. Шевченко. Сон)
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"