Сьогодні моя п'ятикласниця попросила мене пояснити різницю між голосними і приголосними. «Чому приголосні так називаються?»
Ще у початковій школі нам вчителька сказала: "Приголосні стоять біля голосних, тобто при них, тому так і називаються". Голосних в українській мові всього шість: а, у, о, е, и, і. Їх достатньо легко запам'ятати. Всі інші звуки – приголосні.
Пригадую, як свого часу мене здивував мультфільм «Русалонька», коли Аріель торкалася свого горла, говорячи про голос. Але ж голос саме в горлі і створюється. Спробуй вимовити «а-а-а» чи інші голосні звуки, поклавши руку на горло. Ти відчуєш вібрацію, бо в горлі знаходяться голосові зв'язки, які власне і допомагають в утворенні голосу кожної людини. Саме тому звуки, що виникають за допомогою самого голосу – названо голосними. Ми вчимося їх вимовляти найпершими. В плачу чи аґуканні немовляти (людини, що ще не вміє мовити, тобто розмовляти) присутні саме голосні.
Приголосні створюються за допомогою голосу і шуму чи лише шуму. Якщо, при вимові приголосного ти відчуваєш слабке дрижання в горлі (знову поклади руку на горло, як Аріель) – цей приголосний – дзвінкий. Якщо ж дрижання ти не відчуваєш – то – приголосний глухий.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"