Давати, дати дуба у ролі прис. – гинути, помирати.
- ...Хіба, приміром, для мене або для тебе було б щось кривдні в тому, що людина, якій я бажав дати щастя, знайде таки його десь-інде після моєї вимушеної посадки? Я ж не який-небудь дикун, скіф, що, даючи дуба, нібито наказував і жінку свою вбивати та класти поруч із собою в могилу (Гончар, Твори, т. III, 1959, стор. 337); Британська монополія дала дуба ще двадцять восьмого року разом із славнозвісним грабіжницьким планом містера Стівенса (Смолич, Сорок вісім годин, 1937, стор. 367); ...він (Тиміш) оголосив, що в. завтрашній виставі Климко нарешті мусить-таки дати дуба, збунтувався простий люд цілого міста Мирослава (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1958, стор. 201).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"