Куди ж пак у ролі виг., обст.; ірон.– виражає негативне ставлення до кого-, чого-небудь; аніскільки.
– Чого ти скубешся? – з плачем вимовляє Чіпка.– Постій, я бабусі скажу – вона тобі дасть! – Боюся я твоєї бабусі,– куди ж пак! (Панас Мирний, Хіба рсевуть соли, як ясла повні?, 1949, cтop. 142); – Ведіть його (Чіпку) у волость! – порядкує після трусу голова, – та зв'яжіть.– Коли в волость треба, скажи... Я сам піду... Ти думаєш – страшна мені твоя волость? Куди ж пак!! (Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?, 1949, стор. 291).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"