На край світ (-у) а в ролі обст.— будь-куди, куди завгодно.
— Підемо, Мотрусю, підемо,— шепче він (Василь).— Тепер ми і на край світа підемо з тобою. Вільні — ніхто нам не заборонить (Панас Мирний, Твори, т. IV, 1955, стор. 188); (Яресьчиха) — Та чи ж ти дійдеш, сину, в оту таврійську даль? (Данько) — ...На край світу дійду! (Гончар, Таврія, 1952, стор. 7); Так він (слуга) узяв Іванову палицю і пішов на край світу. А Йван лишився на своїм маєтку (Калин, Закарпатські казки, 1955, стор. 77).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"