Тиша, тиша.
У просторі німота.
Чути, як диха
Таємнича пустота.
Безшумно, як тіні
з дерев до землі
Лягли промені -
Сонця вісники малі.
Десь упала гілка
зашумів гайок
І безперервно тіка
у вічності пісок.
І стоїш піщинка
В морі віковім
Ти маленька людина
Син великої Землі.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"