Сонце в небі сідає,
спати в море лягає.
Біля крайнеба хмари
проводжають, як отари,
сонце спочивати,
вітер з хвилею співати
тихо припиняє.
У трави прилягає
і до ранку до зорі
спить собі він у дворі.
Місяць - дядько:
«На хмари сядьмо!» -
каже до зірок,
а від них лиш слідок.
Грають зорі
в хованки у морі.
Мрійно хвиля прибиває,
берег тихо прибирає.
Місяць у сопілку грає,
тихо вечір походжає.
Навіває сон
до моїх вікон.
І літають в вишині
вже казкові літні сни.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"