Був кінь, та з'їздився – про когось, хто постарів, утратив сили.
Джонатан. Вернись до нього (до Деві). Річард. Нащо б я вернувся? Щоб угасити душу молодечу? Не хочу я, щоб мій коханий Деві і молоді товариші його на мене головою покивали: «був кінь, та з'їздивсь!» Се вже найгірше (Леся Українка, Твори, т. III, 1952, стор. 107– 108); Марко. От я й був парубком повного калібру, бісові його ковінька. Ге, та що там згадувати! Був кінь, та з'їздився (Мороз, П'єси, 1959, стор. 46).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"