На глуз(-и) піднімати кого, в ролі прис.— глумитися з когось, висміяти кого-небудь.
Тетяна. ...Сей панич не чорт, а настоящий Финтик. Михайло. Як же то так? Чи ви мене справді морочите, чи на глуз піднімаєте? (Котляревський, Повне зібрання творів, т. II, 1953, стор. 73); ...А то й Вона (пані), ізлізши на ослін, Розкудкудакалась щось дуже Та над Петром ну реготать, Петра на глузи піднімать! (Гулак-Артемовський, Байки, балади, лірика, 1958, стор. 148).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"