Туман у долині
стелиться хмарками.
Кетяги калини
Я несу до мами.
Осінь походжає
повагом по світу
Запалила злотом
листя, трави, квіти.
Лиш одна калина
полум'ям сміється
При ліску в долині
віття її гнеться.
Люба моя ненько,
Сонечко ласкаве.
з теплими руками.
Щасна я тобою
і у цілім світі.
Ріднішої людини
я не маю. Квіти
Я тобі нестиму
ранньою весною
А зараз тобі я
калину нестиму.
Хай мала калина
з полум'ям жагучим
Все тобі розкаже,
Все тобі заручить.
Нене, моя нене,
Життя тоді стане,
Як жити ти, нене,
Раптом перестанеш
Осінь походжає
по цілому світі.
Замерзають в мене
кетяги калини.
І у білім шатті
Серце рубінове
світиться і топить
льодяні окови.
У своєму серці
зігрію калину
й подарую мамі
ту дивну перлину.
Тепле має серце,
любая матуся.
я до неї щиро
міцно прогорнуся.
І на синім небі
напишу хмарками,
щоб знали всі люди:
"Я люблю Вас, мамо!'"
1993 р.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"