http://www.zoofirma.ru/

Мамі

Весна задумливо пройшла землею.
Прикрасила квітом усі садки.
На небі ранковім зійшла зорею.
Збудила мережані диво-гадки.
Збила хмарки, умила небо,
Роси розкидала самоцвіт.
І крізь тумани пішла до тебе,
Несучи в серці палкий привіт.
Його збирала у снах дитячих.
З думок дитячих і легких мрій.
Ніхто не зможе ніколи віддячить
За радість життя матусі своїй.
За ту любов, що ти давала,
За теплоту твоїх долонь,
Коли на ліжечках вкривала
До сну маленьких своїх донь.
Як дарувала небокраї,
Коли світанок роси пив,
Як поважала короваї,
Ті, що зійшли зерном із жнив.
Як все те нам передавала,
Чого навчило тебе життя.
Твої колискові, які ти співала.
Це нас привело до майбуття.
Хто міг з півслова так розуміти
І розрадить в хвилину тяжку.
Я мрію, я прагну, як ти зуміти
Так виховать сина чи дочку.
02.03.1995 р

 

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, поезія, весна, інтимна лірика, мама

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/