Хоч сядь та й плач у ролі вставн. сл. — про безпорадне становище.
Федір. ...коняка моя заслабла — бирса, чи що, напала, і на скотину є усякі хвороби! Било її, било, до вечора й здохла. Тепер з одною конячкою ніхто в супрягу не приймає — хоч сядь та й плач! (Карпенко-Карий, Твори, т. І, 1960, стор. 179).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"