З доброго дива у ролі обст. – без будь-якої підстави, безпричинно.
Потім важко зітхнула (жіноча постать) й знову тихо почала: – Ти думаєш, що оце мене так – з доброго дива та справжнього жалю – взяли й випустили на волю? (Панас Мирний, Твори, т. IV, 1955, стор. 333); – Відчепися від моєї душі з своїм вінком. Чи я тобі коза, щоб заходилася стрибати оце з доброго дива? – засміялася Пріська, доручаючи сестрі назад вінок (Яновська, Твори, т. І, 1959, стор. 146).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"