Пробивати собі дорогу (шлях) у ролі прис. —досягати високого положення; домагатися успіхів у якій-небудь справі.
А відомо, що наші емоції старші за наш інтелект, що в галузі емоцій старі звички і нахили тримаються найдовше, що тут новому важче пробивати собі дорогу (Шамота, Талант і народ, 1958, стор. 45); Остап Антонович захвилювався ще дужче. Він забігав, засмикався, і, щоб продертися до представників округи, Сватюк повинен був пробивати собі дорогу силою (Епік, Твори, 1958, стор. 518); Тепер усі підпірки заразом були вибиті з рук — і пробивати собі шлях у житті, пливти ті житейські каламутні води я мусив тепер не понад спокійними берегами, а глибинами й шумовинами, покладаючись цілком тільки на свої руки (Васильченко, Твори, т. II, 1959, стор. 509—510); Річка вирувала в своєму неспокійному ложі, вкривалась піною, пробиваючи собі шлях у долину, на простір (Журахович, Вечір над Орількою, 1958, стор. 265).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"