http://www.zoofirma.ru/

Та й годі

Та й годі в ролі підсильн. част. — вказує на закінчен­ня дії, стану, процесу; все і більше нічого; вказує на постійну ознаку, властивість.

Перед нею (братовою) затихну, поплачу нишком, та й годі (Марко Вовчок, Твори, т. І, 1955, стор. 5); «Сміється з мене всякий біс, — Жаліється Осел, — уся­кая скотина Дере передо мною ніс. От хоч і коні... збруя, бляшки. ...А я... Оттак, як бач, — Хвіст теліпаєть­ся та й годі! (Глібов, Вибрані твори, 1951, стор. 136); Кассандра. Андромаха? Ся не була троянкою ні­коли. Давніш — то жінка елліна, та й годі. Не еллінка вона та й не троянка (Леся Українка, Твори, т. II, 1951, стор. 331).

Повернутись до алфавітного покажчика  "Фразеологічного словника"

Ласкаво просимо в "Світ слова"

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/