Через край у ролі обст. – більше ніж можна, дуже багато; почуття, які мучать, виснажують кого-небудь.
Виборний. ...Не стидно, хоть на сватанні і через край смикнув окаянної варенухи (Котляревський, Повне зібрання творів, т. II, 1953, стор. 27); Співай (поет), та тільки щоб не сумно, Бо в вік наш поступу журитись через край І непрактично, й нерозумно (Самійленко, Твори, т. 1, 1958, стор. 165); Всі сльозливі через край (В. Симоненко); Слів нема. І туга через край (Л. Костенко); — Матусю, не спиш? А я… ми… — І всі страхи через край. — Він мене заміж кличе, мамо!(Люко Дашвар).
Увага! Закріпи знання з тренувальними тестами
Запускаємо Youtube канал "Світу слова" - приєднуйся!
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"