Кисла міна (вираз) – про людину, на обличчі якої відбилося її незадоволення, здивування.
Помічник начальника пристані... приклав руку до козирка свого форменого кепі й виразив на своїй фізіономії зовсім недвозначну й цілком кислу міну (Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, стор. 317); Сергій знову відмовився (піти на вечір).– Який же ти після цього друг? – докірливо спитав Лукащук, зробивши при цьому кислу міну (Гуреїв, Друзі не зраджують, 1959, стор. 81); Але все було, як і перед хвилею: Параскіца хрестилась та била поклони, а на обличчях оточуючої її жіноти малювався кислий вираз (Коцюбинський, Твори, т. І, 1955, стор. 277).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"