http://www.zoofirma.ru/

Троянда

Тремтливі світання цілували тебе пестливо і чекали доки ти розкриєш свої оченята. Вітер шепотів тобі щось тихенько, від чого ти рум'янилась і усміхалась-сміялась так, щоб розірвати свій замок. Росам вмивала тебе, видзвонюючи твоїм листям, втікаючи униз. Проте один світанок зловив розмичку у вічний полон. Вона загаялася, і сонце спило її з твого келиха. Ти випросталась угору гордо. Твої пелюстки повніли-тужавіли. І тепер метелики і комахи дзижчали твоєю солодкістю.
Це було давно і недавно. Твоє стебло ще пам'ятає землю. А зараз його гріє рука, ще несе тебе до мене.
23.09.99 
автор - Леся Скорик © "Світ слова"


Теги: проза, троянда

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/