http://www.zoofirma.ru/

ВАСИЛЮ БІДНОВУ.

На мармур квіти багрянцем,
Хай люди замовкнуть на хвилину,
Душа співає реквієм,
І думи линуть, думи линуть.
В мармурі увіковічено ім'я
Не видно крізь нього людину,
Крізь нього нам погляд його не сія
В урочисту шани годину.
І прах його тлінний тут не спочива,
Похований він у Варшаві.
Лишились лише його мудрі слова
Навіки вкарбовані в слові.
Він син народу! Він син України"
Посіяв нам мудрість свободи, .
Щоб власними силами з руїни
Вставали від роду й до роду.
Щоб рідною мовою давнє коріння
Ми пестили, не забували.
І перше тендітне весняне цвітіння,
Морози щоб знов не скували.
Помер у Варшаві, похований там,
Поляки шанують із честю.
Та серце його залишилось нам,
Щоб нашу духовність піднести.
На мармур сірий - хай квіти багрянцем,
У ньому ввіковічено ім'я.
Вини сіяють полум'яним серцем.
Спогад яке ожив ля.
Він тут, із нами в паростках нових,
Він кличе нас вперед - до щастя.
Ми підемо з ним. Згадаєм про тих
Хто жив, любив, творив й не здався.

18.05.95
автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, громадянська лірика, поезія, василь біднов

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/