http://www.zoofirma.ru/

Озвуся словом убогим

Озвуся словом убогим
На твоє святе чоло.
На обличчя аскетично-строге
Тінню калини лягло
Зачаділа маленька свічка
Перед ликом моєї Мадонни,
Що для мене трилика-тривічна
В малюванні старої ікони.
І до тебе, мамо Христова,
І до тебе, моя Україно,
Я звертаю несміле слово
У захмарену цю годину
Ви для мене єдині триликі
На моєму Олімпі-Парнасі.
Ви однаково вічно-величні
У безмірно змалілому часі.
Пролетіла сива зозуля
Вдарилась грудьми в ікону,
То моя посивіла мама
Віддала на щастя поклони...
… І завмерла у вашім єднанні
Україно... Марія... І МАМА...
Тихий час заховався в зітханні
Не сполохай його словами.
І маленька свіча не згасла
Перед ликом утомлено-строгим
Десь під віями сховане щастя
На далекі незнані дороги.

автор - Леся Скорик © "Світ слова"


Теги: вірші, поезія, інтимна лірика, мама

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/