Брати верх (гору) над ким-чим, у ролі прис.— перемагати, добиватися переваги.
Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони (Остап і Соломія) просто впали (Коцюбинський, Твори, т. І, 1955, стор. 351); Буває таке, що індивідуальність перекладача бере гору над індивідуальністю поета (Рильський, Твори, т. III, 1956, стор. 98); Чайчиха вгледіла хлопця, коли він уже вискочив на ворота, з реготом відбиваючись від братів, які почали брати верх над ним (Стельмах, Хліб і сіль, 1959, стор. 217).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"