Як нічка вкриває весь світ тихенько
Не можу я спати... Яка краса!
Невже і ти, Земле, моя рідненька
Невже ти така ж ясна осяйна.
На небі таємно блимають зорі,
Сміються, шепочуть: "От люди чудні".
Чом до нас звертають у своєму горі.
Між себе звертали б свої пісні.
Як довго і кропітко хтось трудився
Над тим килимом, що небо встила.
Іще напевно той не народився
Хто скаже, що Всесвіт - піщинка мала.
1995 р.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"