Манна небесна книжн. — допомога надприродних сил, могутнього благодійника.
Доню! — рече (мати) — неправе добро Душу бентежить, збурює кров. Божій матері його віддаймо, На манну небесну уповаймо! (Лукаш — Гете, Фауст, 1955, стор. 113).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"