Зітхали тихо липи в надвечір'ї
І заливався, тьохкав соловей
І ми зустрілись у однім сузір'ї
Крізь клекіт днів і неспання ночей
І час спинився в щасті нашім
І все довкола зникло, і тоді
Крізь думку, тіло, очі, думу
З'єднали нас ясні нитки
Вони засяяли незримо
Небаченим іще вогнем
І в мить оцю нерозділиму
Ми їх не розірвем.
жовтень 1994 р
автор - Леся Скорик © "Світ слова"