Закидати, закинути вудки (вудочку) у ролі прис. – обережно натякати, ставити питання (з метою довідатися, поклопотатися за кого-небудь).
Хитрий Гузир думав, що батько з Америки привіз торбу золота, й закидав вудки, щоб видурити (Чорнобривець, Пісні гір, 1958, стор. 78); – Хоч би з батьками познайомив мене. Якось незручно. Знала, що батьки його чомусь проти мене, отож і закинула вудочку. Нахмурився: «Встигнемо. Не хотіли з нареченою знайомитись – я їм дружину в дім приведу» (Муратов, Жила на світі вдова, 1960, стор. 72).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"