http://www.zoofirma.ru/

Тиша, тиша

Тиша, тиша.

У просторі німота.

Чути, як диха

Таємнича пустота.

Безшумно, як тіні

з дерев до землі

Лягли промені -

Сонця вісники малі.

Десь упала гілка

зашумів гайок

І безперервно тіка

у вічності пісок.

І стоїш піщинка

В морі віковім

Ти маленька людина

Син великої Землі.

 

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

 

Теги: вірші, пейзажна лірика, поезія, філософська лірика

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/