Сторінка 1 із 4
Плинуть хмарки в небі синім,
Світить сонечко ясне.
Бреде світом Катерина
На руках дитя несе.
Позбивала бідна ноги,
Втерла очі, піт з чола.
Та й присіла край дороги,
Годувати почала.
Очі чорні, темно-карі...
Та нащо ота краса?!
Не знайшли собі ви пари
І не стали до вінця.
Та навіщо ж оте сонце?!
Щоб сі сльози випікать?
Так навіщо синє небо?!
Щоб дощем тут випадать?!
Десь далеко рідна хата...
Ненька, тато... Як ви там?
Вигнали дитину з хати
В покір зліїм язикам.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"