Дух затаїти в ролі прис. – затримати дихання (від хвилювання).
Тиша. Лише чути було ззаду хіба: Передні, сядь. Слухняно опускались передні в траву. Махнув хтось оркестру, той стих. І натовп увесь аж дух затаїв – чути, як шерхало листя вгорі (Головко, Твори, т. І, 1957, стор. 196).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"