І кінці у воду в ролі прис. – ніяких слідів (злочину, вчинку) не залишилося.
Прийшовши додому, тяжко їй (Марусі) було відбрехуватись перед матір'ю, що не принесла ягідок; сяк-так, то чередою, то Оленою затерла, зам'яла діло – і кінці у воду (Квітка-Основ'яненко, Твори, т. II, 1956, стор. 91); – От як закрутять вони (Давид з Марією), щоб хоч поговір пішов. А тоді пусте вже: Давида й де-небудь підстерегти можна. А чи й просто в хаті – завжди читає кінець стола проти вікна, – і кінці в воду. Хто? А ясно хто: в кого жінку одбив: з ревнощів (Головко, Твори, т. II, 1957, стор. 69).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"