На шиї сидіти (сісти) у ролі прис.— бути на утриманні, піклуванні кого-небудь; обтяжувати кого-небудь.
Хоч ти (Україна) й не корилась нікому ні дня, Та де там було їх збороти, Як їх налітало, немов вороння, Із цілого світу — паноти! А тут ще на шиї сиділи й «свої»... (Бичко, Вогнище, 1959, стор. 153); (Катря) — Павло і мене не хоче брати. (Уляна) — Візьме. Ти на його шиї не сидітимеш. Гроші мої (Кучер, Трудна любов, 1960, стор. 418); Йоганна. ...Я верталась в надії, що хоч раз його (Мессію) побачу, ...і не побачила... Xуса. Тоді згадала, що є ще тута десь твій чоловік, то час уже йому на шию сісти, проциндривши весь посаг свій? (Леся Українка, Твори, т. III, 1952, стор. 165).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"