Не покладати рук у ролі прис.— без кінця; не знаючи втоми.
Вони (слуги) не покладали рук од ранку до вечора (Нечуй-Левицький, Твори, т. III, 1956, стор. 296); Великі труднощі були з запровадженням та збиранням продрозкладки. Але ревком працював не покладаючи рук (Дмитерко, Наречена, 1959, стор. 58); Не покладаючи рук, трудилися (кияни) в ту осінь на суботниках і недільниках (Рибак, Час сподівань і звершень, 1960, стор. 178); — Я бідна, пане Левку, а ви багатий.— Багатство — то пуста річ. Сьогодні його немає, завтра воно буде.— Мій дід теж був бідним, все життя своє працював. Батько не покладав рук. Ну, і подолали злидні (Цюпа, Назустріч долі, 1958, стор. 67).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"