Памороки забивати, забити кому, в ролі прис.— запаморочувати.
— Сопух підходить, робиться чимраз густійший, сильнійший, починає мені памороки забивати (Франко, Твори, т. IV, 1950, стор. 14); Я й про божих старців забула, неначе мені хто памороки забив (Нечуй-Левицький, Твори, т. III, 1956, стор. 258); Він (Яків) чув, що казав йому Борох. ...Що? до чого? — не знав він — памороки забито, сон крив усе чорною запоною... (Панас Мирний, Твори, т. І, 1954, стор. 293); «Таке скажете,— одрізувала Меланка, — хіба я вже зовсім совість загубила? Я ще вам хочу геть памороки забити, Набридну в колгоспі, а тоді хоч і на науку везіть!» (Яновський, Твори, т. II, 1954, стор. 159).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"