Злидень злизав кого – що, у ролі прис. – невідомо де щось поділося, зникло.
Як надворі ліче (писар), так усі до єдиного, а у хаті ліче, то один, та усе у п'ятому десятку, так і щезне, неначе його злидень злиже (Квітка-Основ'яненко, Твори, т. II, 1956, стор. 161).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"