Ловити вітер у ролі прис. — бути роззявою, вкрай неуважним; про щось безнадійне, неможливе.
Коли Наум приходив до церкви молитись, то вже справді молився, а не ловив вітрів (Квітка-Основ'яненко, Твори, т. II, 1956, стор. 66); Це значить ловити вітер і класти за плечі зорі? (Яновський, Твори, т. V, 1959, стор. 32).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"