Сум візьме кого, в ролі прис. — засумувати.
Тільки й на думці, що Павло: як би то хутче побачитись! ... Побачу — й веселенька, а не побачу, то такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий! (Марко Вовчок, Твори, т. І, 1955, стор. 3).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"