Здригнулася тихо гілка,
Повна живої снаги.
Червня вишнева сопілка
Літа сповня береги.
Тиха, важка духмянцями,
Нічка сколисує світ.
Вітер, пробігшись полями,
Зачепивсь за живопліт.
Зорі в нічнім оксамиті
Близять далекі світи.
Образи, спогадом звиті.
Знову нагадують - ТИ.
ТИ і близький і далекий,
З червнем побратаний ТИ,
Бо в ньому і шерех найменший,
Знову нагадує - ТИ.
11.07.95
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
Здригнулася тихо гілка
Теги: вірші, кохання, любов, поезія, інтимна лірика