Розвісити вуха в ролі прис. — слухати що-небудь із захопленням і довірливо.
Юда. «Я заспокою вас... я вас потішу»... Аякже, сподівайся! Він (Месія) здалека спокоєм і потіхою манив, а скоро хто було розвісить вуха і справді піде з ним, як я дурний, тому таке ярмо він клав на шию, що аж додолу гнуло (Леся Українка, Твори, т. III, 1952, стор. 138—139); Я знов розвішував вуха, слухаючи їх (Станіслава та Яська) оповідань, жартів, вигадок та дотепів (Франко, Твори, т. IV, 1950, стор. 205).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"