Роззявити рота в ролі прис, обст. — захопитися чим-, ким-небудь.
Поїхали ми до Києва. В Києві я (Павло) роззявив рота на вокзалі і так ішов з вокзалу через увесь Київ аж до Лаври (Остап Вишня, Твори, т. І, 1956, стор. 7); Та співав (прадід Данило) старовинних оковитих пісень, рибалки слухали, роззявивши роти, «такого діда й чорт довбнею не доб'є» (Яновський, Твори, т. І, 1954, стор. 263).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"