Тупцювати(ся) на (одному) місці в ролі прис. — не рухатися, не розвиватися.
Але що для Посмітного характерно: не тупцювати на місці, не заспокоюватися (вже, мовляв, богова борода в руці), не обмежувати себе лише господарськими справами, будувати не тільки добробут колгоспний, викохувати не тільки нову пшеницю,— а організовувати по-новому ціле життя (Остап Вишня, Твори, т. II, 1956, стор. 18); (Васюта) — Може й таке трапитися: повернетесь ви з відрядження, а на заводі не все так, як сьогодні. Надто ж бо довго тупцювали ми на одному місці... (Шовкопляс, Інженери, 1956, стор. 113); Меланія нетерпляче одмахувалася від Зенка і далі тупцювала на місці (Вільде, Сестри Річинські, 1958, стор. 179); Радивон Михайлович неспокійно тупцював на місці, позирав то на один, то на другий бік (Епік, Твори, 1958, стор. 448).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"