Хоч убий у ролі вставн. сл. — нізащо.
Як радість — всю до дна доп'ю, Як горе — хоч убий, не плачу (Павличко, Бистрина, 1959, стор. 190); Хоч убий, не вмiю; треба б хвалить, так сором, а гудить не хочеться (Т. Шевченко. Гайдамаки); — Ну, бгатику,— каже Черевань,— хоч убий, не второпаю (П.Куліш. Чорна Рада).
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"