http://www.zoofirma.ru/

Спасибі за любов

Спасибі, Боже, я тобі скажу

за ту любов, за дивне те кохання

Що дав мені. І зникло за межу

чекання смерк, ждання чекання

І світ затих, лиш поштовхи сердець

Усе чутніш, усе дружніше бились

Мов квітки пишної вінець

з любов'ю так вони розкрились

І соловейко заливавсь,

Чаруючи усіх піснями.

І місяць срібний заховавсь

поміж зірками і хмарками

Не спалось, у тихе вікно

як завжди все ішли планети

Повітря, мов трунок, вино.

В душі і балади, й сонети.

Спасибі, Боже, за любов.

Такої я іще не знала.

Віддати ладна свою кров.

Ні! Так ніколи не кохали.

Спасибі, Боже, бо душа

тоді живе, коли кохає.

І не кажіть, що я смішна:

любов смішною не буває.

Лиш, Боже, обділив одним

Я мрію, я всього лиш мрію.

Нема любові у житті.

В житті живе лише надія.

Не знає і не взнає той,

кого я віддано любила.

Що кожен погляд, мов огонь,

душа нестримно, як горіла.

Сліпим залишило життя.

А я згоріла... Він лишився.

Тепер лечу у забуття.

Ніхто іще мені не стрівся.

Спасибі, Боже, я тобі скажу.

Не вмію жити й не любити.

Віддам усе, лише б на шляху

Любов було із ким ділити.


травень 1994 р.

автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, кохання, любов, поезія, інтимна лірика

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/