Цур їм та пек в ролі виг.— виражає почуття обурення несподіваним чиїм-не-будь вчинком, прагненням позбавитися кого-, чого-небудь.
Часом била по полонині плова. Святий Ілля воювавсь з тими — цур їм та пек! (Коцюбинський, Твори, т. II, 1955, стор. 327); - Цур тобі, пек! Зійди з водою, згинь з туманом… Згинь, згинь! (В. Рутківський. Джури козака Швайки); – Цур їй, пек від нас! – каже Олена. – Ми її не бачили; хіба де біга? (Г. Квітка-Основ’яненко. Маруся)
Повернутись до алфавітного покажчика "Фразеологічного словника"
Ласкаво просимо в "Світ слова"
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису