http://www.zoofirma.ru/

ВІДЛИГА

Зима заплакала в сльоту,
Втрачаючи ясні обнови,
І сонця хвилю золоту
Згасили чари вечорові.
Земля розверзлась у світи,
В своїм дитинному убранні,
І вічна пісня самоти
Знов задзвеніла у чеканні.
Чекало все: рілля, гілля
Пори, коли пробивши груди
Крізь них угору йшло життя
І вірили все знову буде.
І жар гарячих їх чекань,
їх вір, бажань сплотився
В надію щирих сподівань,
Й на зиму опустився.
Тоді зима заплакала в сльоту.
Втрачаючи ясні обнови,
І усміхнулось все - весну
На мить ми повернули знову.

07.12.1995
автор - Леся Скорик © "Світ слова"

Теги: вірші, пейзажна лірика, поезія, зима

Додати коментар


Захисний код
Оновити

http://www.zoofirma.ru/