Мене вже манить світ чарівний
Дитинство полишаю із жалем,
Але невпинно йду шляхом мінливим,
Ховаючи подалі серця щем.
Поперед мене мрії поспішають,
Надати змушують непевний мій крок.
О світе! Мене тут зустрічають
Мільйони осяйних зірок!
Сама собі сміюся тихо:
Ти лиш, хоча б одну із них зірви,
Ти пройдеш там де йшло все, що диха,
Ти пройдеш шлях з весни і до зими.
08.01.1996
автор - Леся Скорик © "Світ слова"